Пісенна райдуга
Традиційне навчання співів
Співам належить провідне місце в системі музичного
виховання дітей дошкільного віку.
|
Завдання навчання співів у дошкільному закладі: |
- Дати дітям співацькі навички ,вчити їх виразного виконання пісень;
- Учити дітей виконувати пісні на заняттях і в повсякденному житті за допомогою музичного
- керівника й самостійно ,з музичним супроводом і без нього;
- Розвивати музичний слух ,слухову увагу ,привчати відрізняти правильний спів від неправильного ,
- розрізняти звуки за висотою й тривалістю ,вчити
- слухати спів і виправляти свої помилки;
- Розвивати голос на основі природного звучання
- дитячого голосу , закріплюючи й розширюючи діапазон;
Діти повинні вміти відрізняти крикливий спів від
м’якого,фальшивий від чистого ,правильну вимову від
неправильної тощо. Таким чином у дітей поступово розвивається
слухова увага ,а це сприяє розвитку співацьких умінь. У дітей
з’являється почуття задоволення й радості від співу ,що в
свою чергу розвиває естетичні й моральні почуття.
|
Загальна характеристика співацьких навичок |
СПІВОЧА ПОСТАВА
Під час співу особливу увагу слід приділяти співочій поставі, бо від положення тіла й голови під час співу
залежить звучання голосу. Діти на музичних заняттях повинні сидіти рівно на стільчиках, що відповідають їх зросту, тримаючи руки на колінах. Нахилений корпус утруднює дихання.Голову слід тримати прямо, вільно, не закидати назад і не опускати. Закинута назад або нахилена вперед голова викликає напруження м’язів шиї, що негативно впливає на утворення звуків.
ЗВУУКОУТВОРЕННЯ
Головна умова співу дітей – це природне, протяжне, дзвінке, світле звучання голосу без напруження й крику. Голосові зв’язки у дитини короткі, а чим коротш голосові зв’язки, тим більша частота коливань , вищий звук. Тому дитячий голос звучить високо, дзвінко, легко. Робота над правильністю звукоутворення пов’язазане з розвитком наспівності, рухливості.Правильне звукоутворення – вирішальний фактор не тільки для співу, а й для мовного голосу. При правильному звукоутворенні, збагачується й розвиваються мовні інтонації, і, навпаки, при неправильному, напруженому звукоутворенні голосові й мовні інтонації не розвиваються, внаслідок чого буває груба, форсована, одноманітна мова.
ДИКЦІЯ
Слова складаються з голосних та приголосних звуків.Рухи мовного апарату під час вимови звуків мови – це артикуляція від правильної артикуляції залежить виразність слова, а від виразності слів – передача художнього образу пісні, її вплив на слухача. Правильне вимовляння звуків забезпечується чіткими й міцними рухами язика, губів, м’язи яких пов’язані з м’язами
гортані, що в свою чергу зумовлює чисте інтонування мелодії. Вимова слів під час співу відрізняється від звичайної вимови. Головні ознаки – протяжний спів голосних на заданому тоні й уміння витримувати звуки на голосних залежно від темпу й
ритму. Приголосні, які стоять у кінці складу , під час співу вимовляються на початку наступного складу.
ДИХАННЯ
Процес співочого дихання складається з трьох фраз: вдиху, паузи, видиху. Правильне співацьке дихання – це вміння своєчасно вдихнути й свідомо, економно зробити видих. Правильний рівномірний і плавний видих забезпечує формування м’якого, дзвінкого, легкого звука при вільній і чіткій вимові слів. Великий, активний ,надмірний вдих створює напруженість, і видих стає нерівномірним, уривчастим, голос втрачає дзвінкість, рівність, вільність. Спокійне дихання у дітей порушується, коли вони співають довгі фрази, голосно кричать або крикливо розмовляють. При правильному природному співі дихання зміцнюється,розширюється, робиться спокійним, глибоким. Таким чином наближуємо дітей до користування співочим диханням.
СТРІЙ (чистота інтонації)
Головною умовою під час навчання співів як дорослих, так і дітей є вміння правильно, точно проспівати мелодію.
Чистота інтонування залежить від того, як розвинений музичний слух, чи відповідає пісня діапазону дитячого голосу,
чи виявляють діти інтерес до співів, яку мають дикцію, чи правильно дихають.
АНСАМБЛЬ
Злагодженість дитячого співу виявляється в умінні всім разом починати й закінчувати пісню ,співати в одному темпі,
точно додержувати ритмічного малюнка, вказаного темпу, посилювати й послаблювати звук, пом’якшувати закінчення фраз.
Співацькі навички у дітей формуються протягом усього
дошкільного періоду.
ВИРАЗНІСТ Ь СПІВУ
Виразність співу пов’язана з глибиною, різноманітність переживань, тому музичний репертуар обов’язково має бути
доступний дітям, відповідати художнім вимогам. Тексти пісень повинні бути зрозумілими й близькими дітям, а мелодія пісні має відповідати віковим можливостям дитячого голосу як за діапазоном, так і за інтервальною побудовою. Велике значення має виконання пісні. Не можна допускати недбалості у виконанні, ігнорувати вступ чи заключення у піснях, які так само, як і епіграфи до літературних творів, розкривають ідею твору. Особливо важливо, щоб вона справила враження на маленького слухача вже при першому ознайомленні з нею. Виразно виконана музична фраза чи пісня впливає на емоційний стан дітей, викликає в них різні почуття: радість, смуток ,жаль, захоплення тощо.
ГІГІЄНА ГОЛОСУ
Голос – це унікальний інструмент, який ми використовуємо, коли розмовляємо ,співаємо ,кричимо ,сміємося чи плачем .усім , не лише тим ,хто професійно займається співом,треба пам’ятати, що пошкодивши голос у дитячому віці ,можна зіпсувати красу його звучання на все життя. А це позначиться на загальному розвитку мовлення людини, на її нервово – психічному стані. Саме тому необхідно знати основні правила гігієни та охорони дитячого голосу.
Голосовий апарат – це частина нашого організму ,за станом якого слід стежити. Гігієна голосу передбачає, що слід
дотримуватися певних правил догляду за голосовим апаратом, аби забезпечити його здоров’я. зокрема, потрібно:
- уникати крику, тривалого мовленнєвого навантаження;
- не співати під час хвороби;
- не співати на вулиці у холодну пору року;
- максимально захистити себе від наслідків різкої зміни температури довкілля;
- обмежувати вживання гострих ,солоних ,занадто гарячих або холодних страв, газованих напоїв.
Відомо, що на голосову функцію погано впливає хвилювання ,тож педагог насамперед має подбати про
створення позитивного психологічного клімату у дитячому колективі. Окрім того ,треба слідкувати, щоб дитячі голоси не
перевтомлювалися: надмірне навантаження травмує гортанні м’язи ,голос втрачає свіжість звучання та контрольованість.
Уберегти дитячий голос від пошкоджень допоможе дотримання співацького режиму. Відповідно до нього для дітей
дошкільного віку та першокласників встановлюють тривалість співу не більше 10 хв.
НАВЧАННЯ СПІВУ
Навчання співу – одна з найважливіших складових роботи музичного керівника. Спів дає змогу дітям вчитися стежити
за правильним звукоутворенням та дикцією ,чистотою інтонації, диханням ,ритмічним малюнком пісні. Щоб діти опанували ці навички слід приділяти особливу увагу процесу розучування пісень.
Співи є неодмінною частиною кожного музичного заняття у дошкільному навчальному закладі. Спів позитивно впливає на дитячий організм – зміцнює голосовий апарат, розвиває дихання ,а також сприяє розвитку мовлення дітей ,їхньої
творчої фантазії ,і ,безсумнівно ,музичних здібностей ,зокрема:
- Музичного слуху;
- Відчуття ритму;
- Музичної пам’яті;
Музика для дитини – світ радісних переживань. Щоб
відкрити для неї двері у цей світ, треба розвивати у неї
здібності і перш за все музичний слух.
Спів є важливим засобом музичного виховання і відіграє суттєву роль у вирішенні завдань всебічного і гармонійного
розвитку дитини. Уже в ранньому віці діти реагують на пісню, ще не розуміючи до кінця її змісту. З розвитком мислення, мови,набуттям нових уявлень, ускладнюються і переживання дитини,зростає інтерес як до самої пісні ,так і до її відтворення.
Емоційні радісні почуття створюються під час колективного співу Спів позитивно впливає на дитячий організм ,сприяє розвиткові мови, поглибленню дихання, зміцненню голосового апарату .У процесі навчання співу активно розвиваються
основні музикальні здібності дитини: емоційна чутливість, музикальний слух, чуття ритму.
В процесі традиційного розучування пісень, коли педагоги працюють з чистотою інтонування і не займаються власне постановкою голосу, у дітей формуються невірні механізми, що погано піддаються перебудові. Хоровий спів у дитячому садку традиційно будується без врахувань природних типів співочих голосів дітей. Із цим пов’язані негативні характеристики звучання співочих голосів дітей, недотримані інтонуванні мелодії голосом, велике число дітей з низьким рівнем глухо – вокальної координації. У дітей трьох – п’ятого року ще не сформовані ні вокальні зв’язки ( які виникають лише до 6 років, до розвиваються до 12), ні здатність до чистого інтонування мелодії голосом. Співочий голос у більшості дітей дуже слабкий, часто із хрипотою, дихання коротке. Лише в деяких дошкільнят, від природи співають у високій позиції, голос чистий, польотний. Артикуляція у більшості нечітка. В кінці четвертого і на п’ятому році життя у дітей відбувається якісний стрибок у розвитку інтонування виявляється тип співочого голосу: високий, середній і низький причому у більшості середній.
Щоб у дитини формувалася чітка інтонація, артикуляція і коригувались проблеми правильного звукоутворення, у своїй
практиці я впроваджую методи які допомагають вирішити питання з чистотою інтонування хорового дитячого співу.
Встановлено, що певні засоби навчання перших занять сприяють у дітей слухової уваги та зосередженості, бажання прислухатися до співу дорослого, товаришів і свого власного. Тому на цьому етапі привертаю увагу дітей до початкового звуку пісні або інтонації, привчаю дітей не просто слухати, але й чути. На цій основі формується вміння розрізняти звук за висотою. Для розвитку звуковисотної чутливості застосовую різноманітні засоби. Методи розвитку вміння розпізнавати звуки за їхньою тривалістю спираються на дошкільний музичний репертуарв якому превалюють побудови з восьмих і четвертих тривалостей. Перші поняття про тривалий короткий звуки даю
дітям, використовуючи прийом: тривалий звук ( чверть) позначаю складом «та», короткий ( восьмі) – «ті-ті». Таким чином, діти засвоюють ритмічну сторону мелодії. Іноді використовую такі завдання для визначення, де короткий ,а де
тривалий звук, відплескування долонями ритмічний рисунок пісні (або відстукуючи каштанами, горіхами ритм мелодії).
Цікавим є прийом, що розвиває чуття ладу, спрямований на розвиток уміння розпізнавати мінор та мажор – «сумне»
або «веселе» звучання. Використовую спів терції тонічного тризвуку ( спів голосних). Методи і засоби розвитку слуху ґрунтуються на тісному взаємозв’язку слухових, зорових і рухових аналізаторів . Застосовую практичне моделювання звуковисотних і ритмічних співвідношень. Використовую «музичну сходинку» , жест руки у поєднанні з поясненням – все це сприяє активному, свідомому сприйняттю, засвоєнню способів прислухування і диференціювання звуку. Це розвиває слуховінавички, формує звуковисотний і мелодичний слух, дозволяє визначити помилки у відтворенні мелодичних та ритмічних співвідношень, виділити окремі властивості музичних звуків у співі
І. Робота над правильним звукоутворенням під час
навчання дітей співу.
Для того, щоб досягти правильного звукоутворення у дітей,
необхідно показати, як правильно відкривати рота ,порівняти
дві пісні різного характеру ( веселу і сумну), привертати увагу
до зображувального характеру виконання пісні. На цьому етапі
я використовую різні поспівки голосних звуків(для наочності
використовую м’яч, різні м’які іграшки, дзвіночки різні за
розміром, металофон, кубики трьох кольорів, ілюстрації тварин
і т.п.)
ІІ. Робота над диханням під час навчання дітей співу.
Засоби розвитку співацького дихання через вікові
особливості дітей досить обмежені. Правильний видих ,його
тривалість формується в процесі розучування пісень і
залежить від правильного їх добору. Застосовую спеціальні
прийоми: показ і пояснення, коли і як брати вдих –видих , як
треба сидіти, не піднімати плечі, вчити не робити різкий вдих
під час співу. ( для наочності використовую площинні малюнки
листочок, сніжинка, квіточка і т.п. ,відповідно до пори року
вибираю малюнок і намагаюсь допомогти дітям правильно
дихати на об’єкт, при цьому не піднімаючи плечей; цікавим
для дітей є вправа на дихання з прокочуванням м’яча і
проспівуючи голосний звук і т.п.)
ІІІ. Робота над дикцією під час навчання дітей співу.
Велике значення для співу має чіткість дикції. Перш за
все діти повинні розуміти зміст кожного слова. Дітей привчаю
до протягування голосних ,швидкої і чіткої вимови приголосних.
У практиці вимовляння слів ( індивідуально, групою);
вимовляння пошепки ,окремих речень ( дорослим ,дітьми ,всією
групою). На цьому етапі акцентую увагу дітей на те ,які
відтінки зробити в пісні згідно художнього образу, які слова
виділити, де співати швидше, де повільніше, а де потрібно
брати дихання.
Оволодіння співацькими навичками дає можливість дитині
емоційно сприймати пісню. Пісня приносить радість, хвилює
дитину. У неї з’являються улюблені пісні, що, в свою чергу
створює передумови формування музичного смаку.
ІV. Робота над діапазоном голосу під час навчання співу.
Розвиток діапазону голосу починається з так званих
примарних тонів, в яких містяться основні якості голосу
(тембр, атака голосу, сила). Поступово, захоплюючи все більшу
кількість звуків, об’єм голосу розширюється і наближається до
нормальних меж. Основний шлях розвитку діапазону голосу –
добирання репертуару. Для розвитку голосу застосовую
прийоми ,як виконання пісні у різних тональностях із
поступовим підвищенням; індивідуальний спів ,спів групами;
додаткові заняття з окремими дітьми або невеликими групами;
спів вправ; розсаджування дітей з обмеженим діапазоном біля
дітей, які добре співають.
Розвиток чистоти співацької інтонації передбачає вміння
чисто відтворювати мелодію, окремі звуки ,інтервали , поспівки.
Для вироблення чистої інтонації головним є створення умов
правильного сприйняття та запам’ятовування мелодії .
