Музичні казки

Казка  про  Бегемотика

 

Жив  собі ,був  собі  малий  Бегемотик. Він  дуже  хотів  навчитися  гарно  співати. Цілісінькі  дні сидів  і  то  мугикав  собі  під  носа, то  вигукував: «Та – та –та!Ото  й  усе,бо  нічого  іншого  у  нього  не виходило. Бегемотикова  пісенька  була  голосна, але  звучала  так  неприємно ,що  сусіди  аж  вуха затуляли.Одного  разу  до  Бегемотика  підійшов  Ведмедик  і  мовив:

• Друже ,прошу  тебе – припини  своє  мугикання – вигукування!Якщо  справді  хочеш  співати ,то  вчися  цього. Але  найперше  ти  маєш  подружитися  з  музичними  звуками.
• А  де  ж  мені  їх  знайти? – запитав  Бегемотик.
• Я  чув, - відповів  Ведмедик, - що  музичні  звуки живуть  поряд  з  нами. Треба  лише  уважно прислухатись  і  придивитись  навколо. Хочеш ,я  допоможу  тобі  розшукати  їх? – запропонував  він.
• Хочу! –зрадів  Бегемотик ,і  вони  вдвох  вирушили  на  пошуки  музичних  звуків .Аж  тут  насунула  хмара  і  закрапав  дощ

                      ( діти  співають  пісню  В. Косенка «Дощик»)

Після  дощу  на  небі  з’явилася  барвиста  Веселка.

                       ( звучить  арпеджіо)

• Веселочко! Ти  така  гарна ,яскрава, простягаєшся  через  усе  небо. Ти  все  знаєш  і  чуєш.
• Допоможи  нам  віднайти  музичні  звуки ,- попрохав  Бегемотик.
• То  не  просто  звуки, то – ноти, - відповіла  Веселка. – Їх  усього  сім ,як  і  моїх  барв. Але  віднайти їх  зможе  лише  той ,хто  дуже  уважний  і  старанний.
• Ми  будемо  дуже  уважними  й  старанними ,- запевнили  веселку  двоє  друзів. –Просто  покажи нам ,де  ці  ноти  живуть.

                                           

• Ноти  живуть  на  нотному  стані ,- відповіла  Веселка.
• А  що  це  таке – нотний  стан? –здивувалися  звірята.
• Це  лінії  на  папері.Усього  їх  п’ять ,як  пальців  на  руці ,і  вони  накреслені  одна  під  одною .Саме 

на  них  пишуться  ноти. Бажаю  вам  успіхів  у  ваших  пошуках! –усміхнулася  Веселка  й  розтанула в  небі.

Розмову  почув  соловейко ,який  сидів  неподалі  на  гілці  розлогого  куща.

• Я зможу  вам  допомогти ,- дзвінко  прощебетав  він, – лише  зачекайте  хвилинку, – і  полетів  геть.

   Невдовзі  соловейко  повернувся – у  дзьобі  він  тримав  щось  химерне  й  вигнуте.що  це  таке? –поцікавилися  Бегемотик  і  Ведмедик.

• Це  ключ  моєї  ноти – проспівав  Соловейко .Він ,як  і  моя  нота  Соль ,стоятиме  на  другій  лінії  нготного  стану  й  носитиме  її  ім’я – ключ   ноти  соль. Його  називають  іще  скрипковим  ключем. А  щоб  ви  краще  запам’ятали  назву  моєї  ноти ,я  заспіваю  пісеньку  про  неї. ( пісня  про  нотку  соль)

                                                       

• Яка  чудова  ця  нота  соль! Я  теж  хочу  поспівати  разом  із  соловейком! – сказав  бегемотик  і підхопив  пісеньку.

Друзі  дуже  раділи ,що  знайшли  першу  нотку  й  скрипколвий  ключ ,і  наспівували  мелодію  до пізнього  вечора ,аж   поки  на  небі  зійшов  Місяць. Він  торкнувся  нотного  стану  своїм  срібним промінцем ,і  на  першу  лінію  скотилася  нота Мі. Зручно  вмостившись,вона  завела  свою  пісеньку.( пісня  про  нотку  Мі)

         У  місячному  світлі  на  доріжці  з’явилася  поважна  пані  в  капелюсі.

- Хто  ви? – запитав  її  Бегемотик.

• Нечема! – пихато  відповіла  пані. – хіба  ти  мене  не  знаєш? Я – нота До. Але  я  не  така ,як  усі ,бо 

маю  капелюха ,а  тому  прошу  дати  мені  особливе  місце  на  нотному  стані. Саме  про  це  моя 

пісенька.( пісня  про  нотку  До)

                                            

 Бегемотик  і  Ведмедик  зраділи  новій  нотці  й  запропонували  їй  посісти  місце  аж  унизу  під  нотним станом.

• Дякую! – сказала  нота  До  і, не  скидаючи  капелюха, зайняла  своє  місце.

   Щасливі  звірята  сіли  вкупі  й  задрімали. Вранці  сонечко  збудило  їх  своїми  лагідними  промінцями

.Бегемотик  розплющив  очі  й  побачив  неподалік  хатинку.

• Цікаво ,хто  ж  тут  живе? – мовив  він  до   Ведмедика.
• В  цій  хатинці  порядкує  нотка  Ре, - відповіла  їм  кругловита  редька ,що  випнулася  із  землі. – промою  господиню  й  моя  пісенька.( пісня  про  нотку  Ре)
• Друзі  зраділи  своїй  новій  знахідці  й  голосно  заплескали  в  долоні.                                                                                                          
• Чого  це  ви  так  радієте? – поцікавилася  у  звірят  гарненька  Лялька ,що  гралася  біля  хатинки.
• Ми  знайшли  ще  одну  ноту – ноту Ре! – аж  підстрибнув ,тішачись ,Бегемотик. – Ще  трохи – і  ми 
• зберемо  до  гурту  всі  ноти.

Лялька  подивилася  на  нотний  стан ,куди  Бегемотик  із  Ведмедиком  старанно  записували  ноти, й  сказала: - я  теж  можу  вам  допомогти  у  вашій  справі. В  моєму  імені  міститься  назва  однієї  з 

нот. Ось  послухайте  пісеньку – відразу  ж  здогадаєтесь. ( пісня  про  нотку  Ля)

• То  це  ж  нота ля! – здогадалися  звірята  й  аж  підстрибнули  з  радощів.

Лялька  взяла  в  руки  ноту  Ля  й  розташувала  її  на  нотному  стані  між  другою  та  третьою 

лініями .потішена  своєю  роботою ,вона  старанно  витерла  руки  об  фартушок

• Дякуємо  тобі ,люба  Лялечко! – мовили  разом  Бегемотик  і  Ведмедик. Вони  й  незчулися, як  із

     фартушка  викотилася  ще  одна  нота  й  заспівала  свою  пісеньку.( пісня  про  нотку  Фа)

• Ось  і  нота  фа  знайшлася  на  своєму  місці, - мовив  ведмедик. – нам  залишається  відшукати  ноту  Сі .де  ж  її  знайти?

                                            

• Нота  Сі – моя  сусідка. Вона  живе  на  третій  лінії  нотного  стану  і  на  прогулянку  їздить  лише на  таксі, -  повідомила  Лялька.
• Я  чую  шурхіт  коліс – це  нота  Сі  повертається  додому.
• Чудово! Нарешті  всі  ноти  зібралися  гуртом – мовив  Ведмедик. – цікаво ,як  то  буде, коли  їх 
• проспівати  одну  за  одною – знизу  вгору  й  навпаки? – запитав  він.
• Давайте  спробуємо! – запропонував  Бегемотик. Звірята  удвох  проспівали  всі  ноти  вгору  і  вниз

.це  їм  сподобалося, й  вони  повторили  той  спів.

• Ви  добре  співаєте  гаму – похвалила  їх  Лялька.
• Запам’ятайте  цю  назву  від  нижньої  ноти  До, що  в  капелюсі ,й  до  горішньої  До  утворилася

 гама – сім  нот  підряд.

   Бегемотик  і  Ведмедик  знову  подякували  Ляльці  за  допомогу  й ,узявши  із  собою  нотного  стана  з

  написаними  на  ньому  нотами ,задоволені  та  щасливі  повернулися  додому.

• Тепер  я  неодмінно  навчуся  співати ,- пообіцяв  Бегемотик , - адже  я  вже  знаю  всі  ноти.
• І  я  теж  знаю  ноти ,- додав  свого  Ведмедик – буду  разом  з  тобою  вчитися  гарно  співати
•