Вокальне музикування в ДНЗ

           Музика – це  живе  невичерпне  джерело  натхнення .Вона  надає  насолоду, викликає  сильне  душевне  переживання , збуджує  до  роздумів, відкриває  невідомий  світ  фантазії.

« Музика ,як  будь –яке мистецтво ,допомагає  дітям  пізнавати  світ ,виховує  дітей», - так  визначив  роль  музики  у  формуванні  особистості  композитор  Дмитро  Кабалевський. У  процесі  музичних  занять  відкриваються  широкі  можливості  для  всебічного  розвитку  дітей .емоційна  сила  музики ,зміст  пісень ,що  слухають  і  виконують  діти ,сприяють  формуванню  основ  морально – естетичних  якостей.

         Основною  формою  музичної  діяльності  в  дитячому  садку  є  музичні  заняття ,які  передбачають  і  слухання  музичних  творів ,що  доступні  для  сприйняття  малюків ,навчання  їх  співам ,рухам  у  музичних  іграх  і  танках, і  гра  на  дитячих  музичних  інструментах.

          Провідне  місце  в  музичному   вихованні  дошкільників  посідають  співи. Навчання  співів – один   з  найскладніших  засобів  естетичного  впливу  на  людину. В  своїй  роботі  я  велику  роль  приділяю, під  час  навчального  процесу, саме  співам. Адже  спів – складний  процес  звукоутворення ,в  якому  дуже  важлива  координація  слуху  і  голосу ,тобто  взаємодія  співочої   інтонації  і  слухового ,м’язового  відчуття.  « Спів   є  природною  потребою   людини  і  необхідний  для  вираження  її  почуттів» - говорив  М.Г.Чернишевський .виконання  пісні ,діючи  на  слухача  поєднанням  музики  і  слова ,дає  змогу  не  лише  виявити  свої  почуття ,а  й  викликати  в  інших  емоційний  відгук ,співчуття ,розуміння .В  цьому  його  особлива  доступність  для  сприймання  дітьми.

             Пісня – яскрава  образна  форма  поглибленого  уявлення  про  навколишню  дійсність. Виконання  пісні  викликає  в  дитини  позитивне  ставлення  до  всього  прекрасного, доброго  і  часом  переконує  її  більше ,ніж  отримана  іншим  шляхом  інформація.

              Працюючи  з  дітьми  дошкільного  віку, все  частіше  зустрічаю  недосконалу  якість  дитячого  співу ,до  якого  призводить дефекти  слуху ,хворе  горло ,відсутність     зв‘язку  між  слухом  і  голосом).  Працюючи  над  усуненням  таких  причин, удосконалюю  слух  дітей  під   час  навчального  процесу.

ТЕОРІЯ  СПІВАЦЬКОГО  ГОЛОСУ  У  ВОКАЛЬНІЙ  ПЕДАГОГІЦІ

     Розв’язання  завдань  виховання  і  навчання ,визначених  у  програмі  для  дитячого  садка ,здійснюється  в  процесі  засвоєння  музичного  репертуару .В  методиці  навчання  співу  дітей  дошкільного  віку  загальноприйнято  дотримуватися  такої  послідовності  розучування  пісні: початкове  ознайомлення ,оволодіння  необхідними  для  її  виконання  навиками ,закріплення.

     У  період  ознайомлення  з  піснею  особливо  важлива  роль  музиканта – педагога ,який  повинен  забезпечити  правильну  організацію  навчання.

        Велику  роль  у  навчанні  відіграє  показ  пісні  педагогом. При  цьому  треба  враховувати ,що  наслідувальна  діяльність  дітей  є  не  пасивним  процесом ,а  активним  способом  оволодіння  знаннями  і  навиками. Виразний  показ  спричиняє  безпосереднє  співпереживання  почуттів ,що  виражені  в  художньому  образі  пісні .Якщо  пісня  захоплює, зацікавлює  дитину ,то  це  спонукає  до  її  активного  розучування.

        На  першому  етапі  ознайомлення  з  піснею  необхідно  активізувати  дітей ,привернути  їхню  увагу  до  виконуваної  пісні. Перед  прослуховуванням  педагог  коротким  повідомленням  залучає  дітей  у  сферу  нового  твору ,нових  переживань ,збуджує  цікавість  дітей ,мобілізує  їхню  увагу. Інтонаційна  виразність  і  характер  слова  знаходяться  в  тісному  взаємозв’язу  з  художнім  образом  пісні ,її  музичним  та  літературним  текстом. Питаннями  і  поясненнями  звертається  увага  на  взаємозв’язок  літературного  тексту  із  засобами  музичної  виразності. Головне  завдання  педагога  музиканта – забезпечити  уважне  прислухання ,емоційний  відгук  на  почуття ,виражені  в  пісні ,сприяти  цілісному  сприйняттю ,усвідомленню  змісту. В  тексті  пісні  виділяються  і  пояснюються  важкі  або  незрозумілі  слова ,поетичні  звороти. Для  активізації  навчання  широко  застосовуються  засоби  наочності: малюнки ,іграшки ,зокрема  музичні. Сприйняття  активізується  і  попередньою  роботою( спостереження  в  природі ,підготовка  до  свята ,екскурсії  і т.ін.).Спостереження  та  порівняння  явищ  дійсності  з  явищами ,відображеними  в  пісні ,сприяють  підвищенню  активності  дітей  при  слуханні.

          При  повторному  виконанні  пісні  необхідно  використовувати  методи  і  засоби ,що  враховують  вікові  особливості ,такі, як  нестійкість  дитячої   уваги ,швидка  стомлюваність ,слабко  розвинені  процеси  гальмування .При  цьому  увага  дітей  привертається  до  тих  чи  інших  особливостей  музичного  супроводу ,вступу ,мелодії ,тексту.

        Загальновідомо ,що  характер  активності  видозмінюється  залежно  від  віку  дітей  та  змісту  навчання .Активність  дітей  молодших  груп  виявляється  в  умінні  прослухати  пісню  до  кінця ,розрізняти  пісні  за  характером. Активізації  мислення  і  розвиткові  емоційного  сприйняття  у  дітей  старших  груп  сприяють  цікаві  завдання ,які  пропонують  перед  повторним  виконанням  пісні.

       Постановка  завдання  дозволяє  заздалегідь  керувати  активністю  групи ,а  з  іншого  боку – стимулювати  дітей  до  запам’ятовування ,пробудження  ініціативи ,зосередження  уваги ,цілісного  сприйняття  пісні .цьому  сприяють  також  жести ,міміка ,інтонація  педагога.

         Якщо  одним  із  головних  завдань  навчання  на  першому  етапі  було  створення  пісні,то  на  другому  етапі  в  процесі  розучування  йде  засвоєння  певних  навичок  і  понять. Педагог  повинен  створити  атмосферу  позитивних  емоцій, інтересу ,бажання ,почуття  задоволення  і  радості  від  виконуваного  завдання. Активність  і  увага  дітей  краще  забезпечуються  підбором  таких  методів ,які  враховують  інтереси  дітей, їхні  прагнення ,захоплення  та  індивідуальні  риси  характеру.

       Педагогу  необхідно  диференційовано  підходити  до  навчання  дітей ,приділяючи  особливу  увагу  дітям  несміливим ,сором’язливим ,недисциплінованим .Несміливість ,сором*язливість  долаються  за  допомогою  заохочення ,зацікавленості ,лагідного  тону; по  відношенню  до  недисциплінованих  дітей  доречний  суворий  тон. Застосовується  прийом  групування  дітей: кожна  група  одержує  окреме  завдання  і  тому  діти  усвідомлюють  себе  активними  учасниками  заняття.

      Спостережння  за  успіхами  окремих  дітей ,заохочення  з  боку  педагога  і  товаришів  стимулюють  працю  дитини, бажання  зробити  ще  краще: дитина  починає  працювати  старанніше  і,таким  чином, стає  прикладом  для  сором’язливих  дітей. Застосовується  в  практиці  і  такий  засіб ,як  короткі  додаткові  заняття( по три – п’ять  хвилин) –індивідуальні  або  з  невеликими  групами.

        Прийоми  навчання  на  третьому  етапі  будуються  так, щоб  знання  закріплювалися  при  активній  діяльності  дітей. Закріплення  відбувається  не  автоматичним  повторенням  пісень ,а  введенням  нових  завдань ,нових  засобів( інсценування ,показ  іграшок ,ігрові  ситуації)

        Розвитку  самостійності  сприяє  також  стимулювання  дітей  до  застосування  набутих  знань ,умінь, навичок. Наприклад ,одна  дитина  співає ,решта  слухає ,а  потім  ділиться  своїми  враженнями. Увага  до  власного  виконання  пісні, до  виконання  товаришами, оцінка  педагога  і  товаришів  виховують  почуття  відповідальності  перед  колективом.

       Основне  завдання  на  етапі  повторення  пройденого  матеріалу – перевірити ,як  діти  засвоїли  пісню ,певні  співацькі  навички  і  визначити  рівень  музичного  розвитку .Здатність  дитини  до  естетичних  переживань  є  показником  цього  рівня. Якщо  пісня  подобається ,якщо  дитина  самостійно  виконує  її  в  побуті ,це  означає ,що  вона  зробила  крок  вперед  у  своєму  музичному  розвитку. Педагог  у  ході  бесіди  з’ясовує  ставлення  дитини  до  вивченої  пісні: чи  полюбилася  вона, якщо  так, то  що  ускладнювало  її  засвоєння, а  що  полегшувало. Такий  засіб  дає  можливість  продумати  і  правильно  побудувати  методику  розучування  наступної  пісні ,враховуючи  особливості  кожної  дитини.

         Таким  чином, для  забезпечення  успішності  навчального  співочого  процесу  методи  і  засоби ,в  залежності  від  етапу  розучування  пісні ,повинні  бути  спрямовані  на  досягнення  певних  дидактичних  завдань. А  це  залежить  від  словесного  керівництва  педагога. Слово ,організоване  в  певній  послідовності ,стимулює  активність  і  увагу  дітей. Ефективний  також  принцип  наочності ,що  грунтується  на  слуховому ,зоровому  і  руховому  сприйнятті. Для  формування  правильних  понять, музичних  уявлень, запам’ятовування  найскладніших  місць  мелодії ,тексту  демонструються  музичні  іграшки ,малюнки ,педагог  спирається  на  життєвий  досвід  дітей. Для  активізації  емоційних  переживань  треба  вміло  використовувати  міміку ,інтонаційну  виразність ,диригування .методи  навчання  слід  організовувати  так ,щоб  вони  активізували  діяльність  дітей: при  їх  добиранні  необхідно  враховувати  вікові  та  індивідуальні  особливості  кожної  дитини.

            Вокальне  музикування   приводить   голосовий   апарат   в  робочий  стан, настроює   слух   і  увагу, знайомить   з  можливостями  голоса  людини. В  вокальне  музикування  входять   ігри  по  розвитку  голосового  апарата, звуконаслідуючі  ігри  з  співом, фонопедичні  вправи, співучий  фольклор, спів  з  рухами  і  тональним  акомпанементом.